ИНСТИТУТЪ ИСТОРІИ И ФИЛОЛОГІИ

Русинов на Юг от Карпат в г. Ужгородѣ

Месяц

Октябрь 2015

ЗАКОН УКРАЇНИ «ПРО СПЕЦІАЛЬНУ САМОВРЯДНУ АДМІНІСТРАТИВНУ ТЕРИТОРІЮ ЗАКАРПАТТЯ»

Новини Закарпаття, № 13 (261), 1 лютого 1992 . 

012_

ЗАКОН  УКРАЇНИ (ПРОЕКТ)

«ПРО СПЕЦІАЛЬНУ САМОВРЯДНУ АДМІНІСТРАТИВНУ ТЕРИТОРІЮ ЗАКАРПАТТЯ»

Як відомо, на обласному референдумі 1 грудня 1991 р. 546450 чол. (78 про­центів) дорослого населення області висловилося за надання Закарпаттю ста­тусу спеціальної самоврядної адміністративної території у складі незалежної України.

Враховуючи волевиявлення переважної більшості населення краю, облви­конком створив робочу комісію для розробки статусу Закарпаття як спеціаль­ної самоврядної адміністративної території. Нижче публікуємо текст проекту Закону України «Про спеціальну самоврядну адміністративну територію За­карпаття».

Враховуючи історичні, економічні, етно-національні, культурні та географічні особливості Закарпаття,

виходячи з Конституції України, Закону «Про місцеві Ради народних депутатів України та місцеве само­врядування», Декларації прав національних меншин,

грунтуючись на загальновизнаних нормах міжнародного права,

цим Законом Верховна Рада України визначає засади спеціального самоврядування на території Закар­паття згідно з волевиявленням його населення на референдумі 1 грудня 1991 року.

РОЗДІЛ І

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

 

СТАТТЯ 1. Спеціальна самоврядна адміністративна територія Закарпаття

Спеціальна самоврядна адміні­стративна територія Закарпаття (Закарпаття) є особливим суб’єктом адміністративно-територіального устрою України.

СТАТТЯ 2. Конституційноправо­вий статус Закарпаття

Статус  Закарпаття визначається Конституцією України, цим Законом, Статутом та іншими норматив­ними актами Закарпаття.

СТАТТЯ 3. Принципи спеціаль. ного адміністративного самовряду­вання

Статус спеціальної самоврядної адміністративної території Закарпаття грунтується на таких принципах:

  • недоторканості і неподільності території Закарпаття як невід’ємної складової частини України;
  • невходження Закарпаття до складу будь – яких інших державних та адміністративно . територіальних утворень;
  • гарантування прав і свобод особи;
  • національно-територіального та культурного самоврядування;
  • господарсько – економічної самостійності і права вибору форм її реалізації, самофінансування;
  • розмежування компетенції загальнодержавних органів та органів влади спеціальної самоврядної адміністративної території, що визначається даним Законом, і відсутності прямої дії актів- виконавчо-розпорядчих органів влади держави на території Закарпаття.

СТАТТЯ 4. Адміністративно-територіальний устрій Закарпаття

Визначення адміністративно-територіального устрою Закарпаття є компетенція його влади. В місцях компактного проживання національних груп з волевиявлення більшості громадян даної місцевості утворюються відповідні національні адміністративно-територіальні одиниці.

СТАТТЯ 5. Представництво Закарпаття у Верховній Раді України

Представництво у Верховній Раді України здійснюється у відповідності із законодавством України.

СТАТТЯ 6. Мови Закарпаття

Нарівні з державною мовою використовуються мови національних груп населення.

Порядок їх використання визначається органами державної влади Закарпаття.

СТАТТЯ 7. Символіка

Закарпаття має власну символіку, яка використовується поряд із державною.

РОЗДІЛ II

ЕКОНОМІЧНА І ФІНАНСОВА ОСНОВИ {СПЕЦІАЛЬНОГО САМОВРЯДУВАННЯ ЗАКАРПАТТЯ

СТАТТЯ 8. Відносини власності

Виключне право володіння, користування та розпорядження землею і її надрами, лісами, водами, рослинним і тваринним світом належить населенню, що проживає на території Закарпаття, і від його імені здійснюється органами державної влади Закарпаття.         ‘

До власності населення Закарпаття належить також виробничий потенціал промисловості, будівництва, сільського господарства, рекреації, туризму, транспорту, зв’язку, побутового обслуговування та інших галузей, які знаходяться на його території.

В спеціальній самоврядній адміністративній території Закарпаття є об’єкти загальнодержавної (республіканської) власності, які забезпечують реалізацію виключної компетенції держави.

Порядок і строки переведення загальнодержавної власності у власність населення Закарпаття визначаються на основі договорів з відповідними суб’єктами привласнення.

В спеціальній самоврядній території функціонують різні форми власності, передбачені законодавством України.

Усім суб’єктам власності забезпечуються рівні права.

Встановлюється приватна власність на землю. Не допускається продаж землі іноземним юридичним та фізичним особам.

СТАТТЯ 9. Принципи економічної І фінансової життєдіяльності

В спеціальній самоврядній адміністративній території Закарпаття господарська діяльність здійснюється за принципами:

  • гарантування власності на майно, вироблену продукцію, на вільний вибір партнерів, здійснення експортно-імпортних операцій, самостійне використання прибутку (доходу);
  • створення рівних можливостей для розвитку всіх видів підприємницької діяльності, що базуються на різних формах власності;
  • договірні відносини оподаткування, пільг, кредитів, квот, ліцензій, дотацій;
  • невтручання органів державної влади у господарсько-комерційну діяльність господарюючих суб’єктів;
  • надання інвесторам правових та економічних гарантій від націоналізації належного їм майна.

Фінансова життєдіяльність Закарпаття здійснюється за принципом самофінансування.

СТАТТЯ 10. Бюджетна система

Бюджетна система Закарпаття є структурною частиною бюджетної системи України. Відносини між ними визначаються договорами відповідних органів державної влади.

Доходна частина бюджетів Закарпаття формується за рахунок оподат­кування валового доходу суб’єктів економічної діяльності, а також відрахувань від акцизного податку на деякі товари, від платежів за розміщення їнфраструктурних комунікацій та користування ними, податку на монопольне становище, плати за використання ресурсів та інших зборів, що визначаються органами державної влади Закарпаття.

Умови оподаткування інвестицій, реінвестицій визначаються на договірних засадах органами державної влади Закарпаття.

Порядок формування доходної та видаткової частин бюджетів, резервного фонду для надання субвенцій адміністративно-територіальним одиницям, встановлюється органами державної влади Закарпаття.

Закарпаття користується правом бюджетних канікул та бюджетного кредиту.

СТАТТЯ 11. Фінансові і кредит, ні відносини

Фінансово-кредитна система Закарпаття є структурною частиною фінансово-кредитної системи України.

Основним структурним підрозділом фінансово-кредитної системи є територіальне відділення Національного банку України або один із визначених Національним банком України комерційних банків.

Комерційним банкам та іншим фінансово-кредитним установам самоврядної території надаються права:

  • відкривати банківські рахунки українським та іноземним юридичним і фізичним особам для здійснення операцій в національній та в іноземній валюті;
  • здійснювати кореспондентські відносини з іноземними банками;
  • здійснювати операції по акумулюванню і розміщенню іноземних валют;
  • створювати спільні з іноземними партнерами банківські установи;
  • акредитувати представництва і філіали іноземних банків та інших фінансових структур;
  • створювати валютні і фондові біржі з правом проведення валютних аукціонів.

Органи державної влади Закар­паття можуть створювати застав­ні фонди кредитних ресурсів.

СТАТТЯ 12. Зовнішньоекономічна діяльність і митні відносини

Зовнішньоекономічна діяльність та митні відносини в спеціальній самоврядній адміністративній території Закарпаття регулюються діючим законодавством України та цим Законом.

РОЗДІЛ III

РОЗМЕЖУВАННЯ КОМПЕТЕНЦІЇ ДЕРЖАВИ І СПЕЦІАЛЬНОЇ САМОВРЯДНОЇ АДМІНІСТРАТИВНОЇ ТЕРИТОРІЇ ЗАКАРПАТТЯ

 

СТАТТЯ 13. Компетенція держави в спеціальній самоврядній адміністративній території

Компетенція держави в спеціальній самоврядній адміністративній території Закарпаття визначається Конституцією та законодавством України з особливостями, передбаченими цим Законом.

СТАТТЯ 14. Спільна компетенція держави і спеціальної самоврядної адміністративної території

Спільною компетенцією держави і спеціальної самоврядної адміністративної території є:

  • прогнозування і програмування соціально-економічної та науково-технічної діяльності;
  • регулювання підприємницької діяльності;
  • регулювання трудових відносин, підготовка і перепідготовка кадрів;
  • регулювання зовнішньоекономічної діяльності та організація митного контролю;
  • функціонування енергетики, транспорту і зв’язку;
  • охорона навколишнього середовища;
  • соціальне забезпечення;
  • охорона здоров’я, освіта, культура;
  • охорона громадського порядку;
  • статистика;
  • охорона пам’яток природи, історії і культури.

СТАТТЯ 15. Загальна компетенція спеціальної самоврядної адмі. ністратнвної території

Спеціальна самоврядна адміністративна територія Закарпаття правомочна розглядати і вирішувати будь-які питання, віднесені до її компетенції цим Законом та іншими правовими актами.

СТАТТЯ 16. Компетенція в адмі.. ністратнвно . політичній сфері

Компетенцією спеціальної самоврядної адміністративної території в адміністративно-політичній сфері є:

  • прийняття Статуту спеціальної самоврядної адміністративної території, інших нормативних актів, які не суперечать цьому Закону;
  • визначення системи органів (інститутів) спеціального самоврядування та їх створення;
  • визначення адміністративно-територіального устрою, утворення і ліквідація адміністративно-територіальних одиниць, встановлення та зміна кордонів між ними, визначення категорії і підпорядкованості населених пунктів, їх найменування і перейменування;
  • визначення правового статусу і порядку утворення національних адміністративно-територіаль­них одиниць;
  • проведення місцевих референдумів з будь-яких питань, крім зміни конституційного ладу і державного кордону;
  • проведення перепису населення спеціальної самоврядної адміністративної території;
  • визначення статусу господарських та громадських об’єднань, діяльність яких поширюється на територію;
  • формування муніципальної поліції;
  • використання ресурсів, потенціалу підприємств, організацій та установ в екстремальних ситуаціях для відвернення і ліквідації їх наслідків, залучення громадян для роботи по їх ліквідації, запровадження карантину і проведення інших необхідних заходів;
  • зупинення дії актів органів державного управління, організацій і установ, незалежно від їх підпорядкованості, а також нижчестоящих органів державної влади та виконавчих органів, які суперечать закону, порушують права та законні інтереси громадян до їх розгляду в судовому порядку;
  • погодження та висунення кандидатур на призначення і заміну керівників державних відомств і установ відповідних рівнів незалежно від їх підпорядкування.

СТАТТЯ 17. Компетенція в сфері економіки та фінансів

Компетенцією спеціальної самоврядної адміністративної території Закарпаття в сфері економіки та фінансів є:

  • володіння, користування та розпорядження всіма природними ресурсами та виробничим потенціалом;
  • створення або перетворення суб’єктів економічних відносин, надання дозволу на користування ними виробничими ресурсами;
  • встановлення порядку та розмірів оподаткування суб’єктів господарської діяльності;
  • визначення порядку формування, величини спрямованості і виконання бюджету з урахуванням частки на загальнодержавні видатки;
  • забезпечення соціальної спрямованості економічного розвитку території;
  • створення комерційних банків та інших фінансово-кредитних установ, надання їм прав, передбачених цим Законом, отримання і видача кредитів, випуск акцій, інших цінних паперів, створення заставного та інших фондів, видача концесій;
  • встановлення граничних розмірів плати за користування природними ресурсами, забруднення середовища і розміщення відходів;
  • встановлення місцевих зборів за видобування корисних копалин, використання мінеральних і термальних вод, користування курортами;
  • встановлення системи квот та здійснення ліцензування на експортно-імпортну продукцію, регулювання бартерних обмінів;
  • встановлення для громадян України та іноземних громадян, які направляються в Закарпаття через державний кордон, порядку в’їзду та тимчасового перебування на його території;
  • регулювання митного режиму для суб’єктів господарських відносин спеціальної самоврядної адміністративної території Закарпаття.

СТАТТЯ 18. Компетенція в соціальній і культурній сферах

Компетенцією спеціальної самоврядної адміністративної території Закарпаття в соціальній і культурній сферах є:

  • здійснення спеціальних захо­дів по соціальному захисту населення, передусім малозабезпечених верств, встановлення дотацій у зв’язку з підвищенням цін, пільг та безпосередньої матеріальної допомоги;
  • реалізація регіональних програм розвитку соціальної інфраструктури;
  • здійснення заходів, спрямованих на відтворення і збереження етно-національного та культурного середовища;
  • регулювання міграцій населення;
  • здійснення заходів по охороні здоров’я та соціальному, захисту пенсіонерів, материнства, дитинства;
  • визначення порядку користування мовами національних груп;
  • державний захист культур національних та етнічних груп, забезпечення умов для роботи установ освіти, культури та засобів масової інформації на мовах національних груп, діяльності національно-культурних об’єднань;
  • забезпечення рівноправності релігійних конфесій;
  • розвиток туризму і відпочин­ку, в тому числі іноземного і санаторно-курортного оздоровлення.

СТАТТЯ 19. Компетенція в сфері забезпечення екологічної безлеки

Компетенцією спеціальної самоврядної адміністративної території Закарпаття в сфері забезпечення екологічної безпеки є;

  • вироблення екологічної політики, спрямованої на збереження оточуючого середовища, охорону, раціональне використання і віднов­лення природних ресурсів, збере­ження генетичного фонду природи та населення;
  • визначення природнозаповідних зон, курортних, лікувально-оздоровчих, рекреаційних територій та природозахисних об’єктів;
  • оголошення окремих місцево­стей Закарпаття зонами екологічного лиха, підвищеної екологічної небезпеки.

РОЗДІЛ IV

ОРГАНИ СПЕЦІАЛЬНОГО САМОВРЯДУВАННЯ ЗАКАРПАТТЯ

 СТАТТЯ 20. Система органів спеціального самоврядування

Система органів спеціального самоврядування включає:

  • колегіальні представницькі органи та виконавчі і розпорядчі органи або місцеву адміністрацію;
  • органи територіального громадського самоврядування;
  • збори, сходи, місцеві референдуми та інші форми безпосередньої демократії, передбачені законодавством України.

СТАТТЯ 21. Формування, компетенція та форми діяльності органів спеціального самоврядування

Порядок формування, кількісний склад, компетенція органів спеціального самоврядування і форми їх діяльності визначаються законодавством України з особливостями, передбаченими цим Законом та нормативними актами Закарпаття.

СТАТТЯ 22. Представницькі органи державної влади Закарпаття

Представницьку владу на спеціальній самоврядній території здійснюють Народні Ради.

СТАТТЯ 23. Виконавчі і розпорядчі органи або місцева адміністрація Закарпаття

 Виконавчу і розпорядчу владу в Закарпатті та його адміністративно-територіальних одиницях здійснюють відповідні місцеві адміністрації в особі їх голів:

  • в селах, селищах міського типу, містах—сільських голів (старост) та міських голів (мерів);
  • в районах, округах—районних, окружних голів;
  • в спеціальній самоврядній території — головою адміністрації Закарпаття (крайовим, земським головою, намісником, губернатором).

Голови місцевих адміністрацій обираються безпосередньо населенням відповідних адміністративно-територіальних одиниць таємним голосуванням строком на 5 років.

СТАТТЯ 24. Громадські засади спеціального самоврядування Закарпаття

Органи територіального громадського самоврядування та збори, сходи, місцеві референдуми, об’єднання громадян та інші форми безпосередньої демократії діють на засадах, визначених законодавством України та з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

РОЗДІЛ V

ЗАКЛЮЧНІ ПОЛОЖЕННЯ

СТАТТЯ 25. Правові гарантії спеціального самоврядування Закарпаття

У випадку, коли державна влада спеціальної самоврядної території визнає рішення вищестоящих органів державної влади таким, що суперечить цьому Закону, його дія на самоврядній спеціальній території не поширюється до прийняття рішення Конституційним судом України.

СТАТТЯ 26. Юридичний статус органів спеціального самоврядування

Органи спеціального самоврядування є юридичними особами.

Предоставим возможность говорить документам – к годовщине битвы на Дукле

Предоставим возможность говорить документам.

Письмо русинов, заключенных Сороклага 25

(Архангельской области привез в Бузулук доброволец Шлесингер:)

 «Господа начальники, хотим Ваше Превосходительство уведомить о том, что мы, граждане Чехословацкой республики, до настоящего времени сидим в заключении в трудовых лагерях. Знаем, что еще в июле 1941 г. в Лондоне был заключен договор между Чехословакией и СССР, который был подписан сыном татичка(1) Масарика, Яном Масариком. В настоящее время каждый из нас написал заявление о вступление в Чехословацкую армию, на что последовал отказ, а наши заявление нам вернули обратно.

Мы находимся в Сорокинском лагере, где еще а июне нас было 350 человек, теперь осталось меньше половины, большинство из нас умерло. В большей части мы из Подкарпатской Руси и Советы нас считают гражданами Венгрии, поскольку Подкарпатская Русь в марте 1939 г. была оккупирована Венгрией.

После оккупации практически вся «молодая генерация» сбежала за рубеж, а после занятия Западной Украины Советами, нам была предоставлена возможность бежать в Советский Союз, поскольку мы знали, что в России организовуется чехословацкий легион. В то время Советы отправили нас в тюрьмы, а поскольку мы являлись беженцами из Подкарпатской Руси, нас определили гражданами Венгрии, которыми мы не были и не хотим быть.

Большинство из нас служило в Чехословацкой армии. Просим Ваше Превосходительство внести ясность в наш очень важный вопрос с советскими представителями, чтобы нас не считали гражданами Венгрии и чтобы нам предоставили возможность вступить в нашу армию, чтобы вместе со своими братьями могли воевать за свободу нашей страны и своего народа.

Меньшую часть из нас, жителей Словакии и Моравии, неделю назад выпустили на свободу, а мы продолжаем здесь умирать от нужды и голода. Господа начальники, считаем, что наша Подкарпатская Русь была такой же частью Чехословацкой республики, как и Словакия и в этой связи являемся гражданами Чехословакии.

Мы являемся верными детьми чехословацкого народа и хотим хотя бы еще один раз взять в руки оружие и воевать за свободу нашего народа и нашего государства.

Хотим умирать за освобождение Чехословакии, но не умирать от всего ужаса здесь, например, как штабс капитан чехословацкой армии Антонин Сильный и другие…» (с)

Возможность умирать русинам прошедшим ГУЛАГ была предоставлена. В ноябре месяце 1942 года принят Указ ПВ Совета СССР « об амнистии перебежчикам из Венгрии нарпатороссам…» и, таким образом, они могли вступить в формировавшиеся в СССР военные части ЧСР. Дня 5 мая 1943 запасной полк в количестве 1428 человек, из которых 1363 составляли русины из Подкарпатской Руси (94,78%)отправился из Бузулука в Новохоперск, где в то время формировалась 1-ая чехословацкая отдельная бригада, состоящая из 3517 солдат и офицнров (2210 из них- русины). Большинство из них принимали участие в освобождении Киева (центральый вокзал и Подол). На общем собрании перед боем полковник Л.Свобода кроме всего прочего заявил: «…Наш народ нам поручает, чтобы за Киев мы воевали так, как бы воевали за Прагу, Братиславу, Кощице и…Ужгород» (с) В то время в открытой печати еще вспоминали о Мукачево, Хуст…Все это через год постепенно испаряется и вместе с ними исчезают и неприятные свидетели, офицеры военной миссии. Приведена в исполнение смертная казнь в отношении Г. Пики (который оказал чрезвычайную заслугу по освождению из ГУЛАГов русин, Я.Коутни осужденный к многолетнему наказанию умирает в тюрьме, арестовываются и другие лица со всех фронтов.

В послевоенной время (наиболее чорном периоде) теряются и судьбы 7100 Подкарпатских русин (такое количество их было во время перехода границы с ЧСР Чехословацким армейским корпусом в октябре 1944 г. и, наконец, оставшихся в живых 5349 (столько русин находилось в Чехословацкой армии в мае 1945 г.) На длительное время «забудут» боевые заслуги русинов, их жертвы, сотни павших и раненных. Сегодны в живых их осталось уже едва ли пару десятков. В этой связи, не лишне будет напомнить о знаменательном событии- моменту перехода государственной границы ЧСР в 6 октября 1944 г. – вступлении Чехословацкого армейского корпуса на землю своей родины. Напомним, что с тех пор эта дата (6 октября) отмечается как национальный праздник – день создания Чехословацкой народной армии. Отрадно, что и здесь отличились русины. После месяца изнурительных боев под Дуклой (операция планировалась на 5 дней) части Красной Армии и армейского Чехословацкого корпуса пдошли к самому Карпатскому перевалу на Дукле. В два часа ночи с 5-го на 6-ое октября 1944 г. разведруппа в составе: четар (сержант ) Василий Небиляк из Вышней Руны (сегодня Румыния), сержант Тырок, младший сержант Почил, рядовые Кучерявый, Мазур, Терегани, Гейда, Гоубела, и Немрих направилась на перевал с целью произвести разведку территории в направлении государственной границы. Впереди группы находились 2 км. неизведанной территории. Эти автоматчики и роты автоматчиков поручика Билея перешли границу в качестве первых солдат армейского корпуса в шесть часов утра 6 октября 1944 г. Уже в восемь часов утра части 1-ой чехословацкой отдельной бригады уничтожили последние немецкие части обороны и вступили на территорию Словакии, причем продолжая преследование фашистов. До обеда было освобождено первое словацкое село Вышний Комарник а к обеду и Нижний Комарник. После перехода границы солдаты первого эшелона установили пограничный столб и вывесили государственный флаг.

(1)Generál Heliodor Píka (3. 7. 1897- popraven 21. 6. 1949), jeden z prvních dobrovolníků čs. legie ve Francii, v druhé světové válce organizátor čs. vojenské jednotky v SSSR, náčelník vojenské mise. Měl hlavní podíl na záchraně Podkarpatorusů ze sovětských pracovních táborů,. Po válce obviněn ve vykonstruovaném procesu a popraven. Částečně rehabilitován v r. 1968, úplně až po listopadu ’89

(2) Pplk. Jakub Koutný (6. 7. 1895-4. 2. 1960). Přední organizátor naší vojenské jednotky v Polsku a později v SSSR. Styčný a zpravodajský důstojník, výborný novinář. Zatčen v r. 1949, odsouzen na 25 let, posléze rozsudek změněn na 20 let. Zemřel ve věznici v Leopoldově

“Новини Закарпаття” №12 (260), 30 cічня 1992 року

referendum2

Законопроектъ объ автономіи Подкарпатской Руси (Куртяк, парламент, 3-ий созыв, 4-ая сессия, 1931 год)

Законопроектъ

объ автономіи Подкарпатской Руси,

*

подаеть Ивань Куртякъ и товарищи.

Ниже подписавшіея подаютъ слѣдуюшій проектъ:

Палата депутатовъ да постановитъ:

Законъ

изъ дня ……….

объ автономіи Подкарпатской Руси.

Народное Собраніе Чехословацкой Републики постановило слѣдующій законъ:

I. Общіи постановленія.

§ 1.

Область Подкарпатской Руси на основаніи договора, заключеннаго 10-го сентября 1919. года въ Сенъ-Жерменѣ ан Леѣ между великими союзными и дружественными державами и Чехословацкой Республикою, также на основаніи конституціонной грамоты чехословацкаго государства (Глава 1., § 3, точка 2) представляетъ въ предѣлахъ чехословацкой республики автономную единицу, которая имѣетъ широчайшую автономію, совмѣстимую съ цѣлостью государства чехословацкаго.

§2.

Цѣлость государства обезпечиваютъ: недѣлимая цѣлость территоріи республики чехословацкой, общность главы государства, обшій парламентъ, общее дсржавное гражданство, общность заграничныхъ, воинскихъ, финансовыхъ дѣлъ, общность валюты, цловъ, почты и державныхъ желѣзныхъ дорогъ, общность горнаго права, общая конституціонная грамота, гарантирующая автономное державоправовое положеніе Подкарпатской Руси и тотъ фактъ, что губернаторъ Подкарпатской Руси является членомъ правительства республики.

§3.

Карпаторусскій народъ есть народъ государственный, съ чехословацкимъ народомъ равноправный, создавшій вмѣстѣ съ чешскимъ и словацкимъ народами чехословенскую республику.

§4.

Западную границу Подкарпатской Руси, смежную съ Словакіей, опредѣлитъ законъ парламента на основаніи братского соглашенія законныхъ представителей словацкаго народа и Сейма Подкарпатской Руси, илиже на основаніи плебисцита, произведеннаго въ округахъ Словакіи, населенныхъ русскими. Этотъ законъ составляетъ часть конституціонной грамоты чехословенской республики.

§5.

Главный городъ Подкарпатской Руси есть Ужгородъ.

II. Участіе Подкарпатской Руси въ парламентѣ республики.

§6.

Подкарпатская Русь на основаніи артикула 13. Сенъ-Жерменскаго договора и конституціонной грамоты чехословенской республики (Глава I., § 3, т. 5) посылаетъ въ парламентъ республики въ пропорціи численности своего населенія, 14 депутатовъ и 7 сенаторовъ. Послѣ установленія западной границы Подкарпатской Руси количество ея парламентныхъ представителей пополняется пропорціонально.

§7.

Парламентные представители Подкарпатской Руси выбираются по избирательнымъ законамъ республики, имѣютъ всѣ права и обязательности членовъ парламента, однако не имѣють права голосованіи по законодательнымъ вопросамъ, предоставленнымъ Сейму Подкарпатской Руси. (Сенъ-Жерменскій договоръ, Ст. 13.)

III. Законодательный органъ Подкарпатской Руси.

§8.

Главнымъ органомъ автономной конституціи Подкарпатской Руси является Сеймъ, который признанъ выразить и узаконить конституціонную волю населенія Подкарпатской Руси. (Констит. грамота Гл. I., § 3, т. 3.)

Сеймъ состоитъ изъ 45 членовъ, избираемыхъ всеобщимъ, прямымъ, равнымъ и тайнымъ голосованіемъ на основаніи пропорціональнаго представительства, на пять лѣтъ.

Мѣстопребываніе Сейма есть главный городъ Ужгородъ.

§9.

Объ активномъ и пассивномъ избирательномъ правѣ, объ избирательныхъ округахъ и комиссіяхъ, о произведеніи выборовъ въ Сеймъ и объ избирательномъ судѣ распоряжаетъ законъ, издаваемый Сеймомъ. До изданія Сеймомъ избирательнаго закона, выборы въ первый Сеймъ производятся на основаніи законовъ республики, относящихся къ выборамъ въ парламентъ. Подробности постановляеть правительство республики особыми распоряженіями. (Конст. грамота, Глава 1., § 3, т. 8.)

§ 10.

Избирательные законы республики относительно парламентныхъ выборовъ употребляются для выборовъ въ первый Сеймъ слѣдующими дополненіями:

а) выборы производятся по политическимъ округамъ. Каждый округъ избираетъ соотвѣтствующее своему населенію количество депутатовъ. Голосованіе производится по селамъ.

б) право избиранія въ Сеймъ имѣетъ каждый гражданинъ республики чехословенской безъ различія пола, достигшій въ день опубликованія списковъ избирателей 24 лѣтъ жизни, проживающій на территоріи Подкарпатской Руси постоянно не менѣе три года и не исключенный изъ избирательнаго права въ парламенгь республики. Исполненіе воинской службы, полученіе временнаго заработка или пріобрѣтеніе образованія внѣ предѣловъ Подкарпатской Руси не прерываютъ срока постояннаго проживанія.

Лица, состоящіе на воинской службѣ или жандармеріи, не имѣютъ избирательнаго права, однако временное исполненіе воинскихъ упражненій не ограничиваетъ пользованія избирательнымъ правомъ.

в) каждый гражданинъ республики имѣетъ избирательное право только въ одной политической общинѣ й исполняетъ его лично. Голосованіе на выборахъ для каждаго избирателя обязательно. Изъятія постановлены закономъ республики отъ 29 февраля 1920. г. Н-ръ 123, § 6.

г) членомъ Сейма можетъ быть избранъ каждый гражданинъ республики чехословенской безъ различія пола, родившійся на территоріи Подкарпатской Руси или принятый въ связь одной изъ общинъ Подкарпатской Руси, проживающій на территоріи Подкарпатской Руси не менѣе пять лѣтъ постоянно, считая до дня опубликованія списковъ избирателей, достигшій до тогоже срока 30 лѣтъ жизни и окончившій по крайней мѣрѣ начальную школу, если впрочемъ имѣетъ активное избирательное право въ Сеймъ.

§ 11.

Не могутъ быть членами Сейма:

а) члены парламента республики и члены окружныхъ представительствъ.

б) чиновннки, служащіе, судьи, профессора и учителя, стоящіе на дѣйствительной службѣ въ державныхъ или автономныхъ урядахъ, или школахъ.

§ 12.

Въ случаяхъ, когда членомъ Сейма было избрано лицо, упомянутое въ §-ѣ 11, уст. б), примѣняются къ нему постановленін §-а 20. конституціоннаго закона республики. Эти постановленія однако не относятся къ губернатору Подкарпатской Руси.

§ 13.

Членство въ Сеймѣ прекращается: смертью, добровольнымъ отказомъ или утерею пассивнаго избирательнаго права. На мѣсто выбывшаго вступаетъ слѣдующій кандидатъ партіи или группы, по списку которой былъ избранъ выбывшій.

§ 14.

Повѣрку и верификацію выборовъ производитъ областная избирательная комиссія, учрежденная при губерніяльномъ управленіи, рѣшенія которой могутъ быть обжалованы въ областномъ избирательномъ судѣ, учрежденномъ закономъ Сейма. Относительно выборовъ въ первый Сеймъ о таковыхъ жалобахъ рѣшаетъ избирательный судъ республики.

§ 15.

Члены Сейма и его комиссій пользуются иммунитетомъ наравнѣ съ членами парламента республики на оснонаніи §§ 23—26 конституціонной грамоты и примѣняются къ нимъ постановленія закона республики Н-ръ 144 отъ 1924. года о несовмѣстительствѣ.

§ 16.

Діеты и проѣздныя льготы членовъ Сейма устанавливаетъ Сеймъ закономъ.

§ 17.

До изданія Сеймомъ закона объ офиціальномъ языкѣ Подкарпатской Руси дѣлопроизводительнымъ языкомъ Сейма является языкъ карпаторусскій. Національныя меньшинства Подкарпатской Руси свободно пользуются въ Сеймѣ своимъ языкомъ.

§ 18.

Первые выборы въ Сеймъ должны быть расписаны губернаторомъ на первое воскресеніе не позднѣе 30 дней отъ опубликованія настоящаго закона.

Учредительное засѣданіе Сейма созываетъ губернаторъ не позднѣе 30 дней отъ дня проведенія выборовъ въ Сеймъ.

Въ учредительномъ засѣданіи члены Сейма приносятъ къ рукамъ губернатора обѣтъ слѣдующаго содержанія: «Обѣщаю быть вѣрнымъ Чехословенской Республикѣ, блюсти законы парламента и Сейма Подкарпатской Руси и выполнять мой мандатъ по доброй совѣсти и найлучшему знанію.» Члены Сейма, не присутствовавшіе въ учредительномъ засѣданіи, приносятъ обѣтъ въ слѣдуюшемъ очередномь засѣданіи къ рукамъ предсѣдатсля Сеима. Отказъ обѣта влечетъ за собою утерю мандата.

§ 19.

Учредительное засѣданіе Сейма подъ предсѣдательствомъ губернатора избираетъ Президіумъ Ссйма, который состоитъ изъ предсѣдателя, двухъ товаришей предсѣдателя, двухъ секретарей и двухъ наблюдателей за порядкомъ. Тоже въ учредительномъ засѣданіи избираетъ Сеймъ членовъ Постояннаго Комитета Сейма.

§ 20.

Правила внутренняго порядка и дѣлопроизводительства Сейма устанавливается автономнымъ Наказомъ Сейма. До созданія этого Наказа первый Сеймъ руководствуется соотвѣтсгвуюшими постановлсніями закона республики отъ 15. апрѣля 1920. года Н-ръ 325.

§ 21.

Очередныя засѣданія Сейма созываетъ губернаторъ два раза въ годъ, а именно:

а) на весеннюю сессію не позднѣе 15-го марта и б) на осеннюю сессію не позднѣе 15-го октября. Сессіи Сейма начинаются и кончаются въ тотъ самый день. Засѣданія Сейма губернаторъ объявляетъ доконченными.

§22.

Губернаторъ имѣетъ право отсрочить засѣданіе Сейма на одинъ мѣсяцъ, однако только разъ въ году.

§ 23.

Президентъ республики имѣетъ право роспустить Сеймъ, однако въ случаѣ роспуска Сейма или окончанія избирательнаго періода Сейма губернаторъ обязанъ расписать и произвести выборы въ Сеймъ не позднѣе 60 дней со дня роспуска или окончанія мандата Сейма.

§ 24.

Для правосильности рѣшеній Сейма требуется присутствіе не менѣе половины всѣхъ членовъ Сейма. Рѣшенія принимаются абсолютнымъ большинствомъ голосовъ.

Къ рѣшенію объ измѣненіи настоящаго закона объ автономной констнтуціи Подкарпатской Руси, тоже и законовъ, творящихъ составную часть настоящаго закона требуется большинство голосовъ 2/3 членовъ Сейма.

§25.

Губернаторъ и начальники Отдѣленій Губерніальнаго Управленія имѣютъ право участвовать во всѣхъ засѣданіяхъ Сейма, его комиссій и въ засѣданіяхъ Постояннаго Комитета Сейма, дать тамъ поясненія, внесенія, однако не пользуются правомъ голосованія, за изъятіемъ губернатора, если онъ былъ избрань членомъ Сейма.

§ 26.

По требованію Сейма губернаторъ обязанъ явится на засѣданіи Сейма лично и дать Сейму поясненія, предложить желаемые акты, отвѣчать на запросы. Губернатору или его замѣстителю слово предоставляется по его желанію внѣ очереди.

§27.

Губернаторъ имѣетъ право, а по письменному требованію 1/з членовъ Сейма или по требованію Постояннаго Комитета онъ обязанъ созвать Сеймъ на чрезвычайное засѣданіе до 14 дней отъ подачи требованія.

Если губернаторъ не созвалъ Сейма на очередное или чрезвычайное засѣданіе въ срокъ опредѣленный настоящнмъ закономъ, тогда Сеймъ созываетъ его предсѣдатель въ теченіи 14 дней по истеченіи срока.

§ 28.

Сессію Сейма губернаторъ не можетъ объявить оконченной, когда на программѣ засѣданій Сейма находится вопросъ о выраженіи губернатору недовѣрія.

IV. Компетенція Сейма:

а) 3 а к о н о д а т е л ь н а я.

§ 29.

На основаніи §-а 3. конституціонной грамоты чехословенской республики и на основаніи статьи 11. Сенжерменскаго договора Сеймъ издаетъ законы для территоріи Подкарпатской Руси по дѣламъ языковымъ, школьнымъ, вѣроисповѣднымъ и внутренняго управленія, также и по всѣмъ другимъ дѣламъ, которыя предоставляются Сейму законами парламента республики.

Сеймъ издаетъ законы для соотвѣтствующаго произведенія и контроли правъ національныхъ меньшинствъ на основаніи постановленій Статей 7—9 Главы I. Сенжерменскаго договора и по смыслу §§-овъ 128—134 Главы VI. конституціонной грамоты чехословенской республики.

Компетенція Сейма кромѣ сельскаго, окружнаго и областнаго управленія содержитъ въ себѣ законодательство по дѣламъ земледѣлія, лѣснаго хозяйства, промысла, торговли, здравохраненія и соціальнаго попечительства.

§30.

Законы Сейма, противорѣчащіе конституціонной грамотѣ республики, недѣйствительны. Въ случаѣ возникновенія спора о дѣйствительности закона Сейма рѣшаетъ конституціонный судъ республики.

§31.

Законы Сейма, вынесенные въ предѣлахъ его законодательной компетенціи, прекрашаютъ на территоріи Подкарпатской Руси дѣйствіе противорѣчашихъ имъ законовъ республики.

§32.

Въ случаѣ, когда Сеймъ считаетъ законъ парламента республики противнымъ конституціонной грамотѣ, право имѣетъ выдвинуть передъ конституціоннымъ судомъ республики вопросъ о конституціонности закона парламента.

§33.

Законопроекты предлагаетъ Сейму губернаторъ, однако правомъ законодательной иниціативы пользуются тоже и члены Сейма при формалитахъ, установленныхъ автономнымъ Наказомъ Сейма.

Законопроектъ или внесеніе, предложенныя Сейму губернаторомъ, Сеймъ обязанъ положить на программу засѣданія и разбирать.

§34.

Законы Сейма подписываются Президентомъ республики и губернаторомъ Подкарпатской Руси и объявляются въ “Сборникѣ законовъ и распоряженій Подкарпатской Руси”.

§35.

Президентъ республики имѣетъ право возвратить Сейму законъ до 30 дней со дня предложенія ему губернаторомъ для подписанія. Однако если Сеймъ вторично приметъ возвращенный ему Президентомъ законъ, а именно въ поименномъ голосованіи большинствомъ голосовъ 2/3 всѣхъ своихъ членовъ, тогда таковый законъ долженъ быть объявленъ въ “Сборникѣ законовъ и распоряженій Подкарпатской Руси” подписью губернатора.

б) Административная.

§ 36.

Со дня учрежденія перваго Сейма дѣятельность Зсмскаго Представительства прекращается и его компетенція перенесется на Сеймъ. Компетенція Земскаго Комитета предоставляется соотвѣтствуюшимъ комиссіямъ Сейма. (§§ 30—59 закона парламента Н-ръ 125 отъ 1927. г.)

Постановленія Сейма по вопросамъ, по которымъ постановленія земскаго представительства подлежали утвержденію земскаго президента, министра или правительства, утверждаются губернаторомъ. Прочія же постановленія принимаются автономнымъ рѣшеніемъ Сейма.

в) Иниціативная и петиціонная.

§37.

Сеймъ имѣетъ право совѣтоваться о вопросахъ обшегосударственнаго значенія, касающихся блага Подкарпатской Руси и въ этомъ отношеніи можетъ обращаться къ правительству и парламенту республики внесеніями.

Въ случаѣ, если Сеймъ которыйнибудь законъ или правительственное распоряженіе считаетъ для Подкарпатской Руси недостаточными или вредными, право имѣетъ внести къ правительству или парламенту жалобу и просить измѣненіе даннаго закона или распоряженія.

г) Контрольная.

§38.

Сеймъ заботится о защитѣ имущества, институцій и фондовъ Подкарпатской Руси, производитъ надзоръ надъ ними, надзираетъ надъ государственными расходами и надъ исполненіемъ подлежащихъ обязательностей. Осуществляетъ контроль надъ дѣятельностью губернатора и всего управленія областью. Для произведенія контроли Сеймъ имѣетъ право выслать слѣдственныя комиссіи, которымъ всѣ уряды на территоріи Подкарпатской Руси обязаны представлять документы и свѣдѣнія.

Отчужденіе имущества, институцій и фондовъ Подкарпатской Руси можетъ быть произведено только закономъ Сейма.

§39.

Сеймъ производитъ контроль надъ державными имуществами и держрвными предпріятіями, соблюдаетъ, чтобы приходы ихъ были обращены на пользу Подкарпатской Руси.

Державныя имущества на территоріи Подкарпатской Руси не могутъ быть отчуждены безъ согласія Сейма.

Къ произведенію земельной и лѣсной реформы на территоріи Подкарпатской Руси такъ на державныхъ, какъ на частныхъ имѣніяхъ необходимо согласіе Сейма.

д) Финансово – хозяйственная.

§40.

Въ государственномъ бюджетѣ и финансовомъ законѣ Подкарпатская Русь представлястся по капитоламъ, группамъ и титуламъ отдѣленно.

Въ автономныхъ дѣлахъ Подкарпатская Русь имѣетъ свой собственный областный бюджетъ, который устанавливаетъ Сеймъ закономъ. Бюджетный годъ Подкарпатской Руси сопадаетъ съ бюджетнымъ годомъ республики.

Въ губерніяльномъ Управленіи дѣйствуетъ контрольное отдѣленіе, составляющее ежегодные заключительные счеты областнаго управленія.

Бюджетъ и заключительные счеты автономнаго управленія предложитъ Сейму губернаторъ.

§ 41.

Расходы автономнаго законодательства и управленія покрываются частью изъ государственныхъ приходовъ, частью же изъ областныхъ дополнительныхъ даней и оплатъ, опредѣленныхъ закономъ Сейма, тоже и изъ приходовъ областнаго имущества.

Пропорція (квота), по которой автономное управленіе Подкарпатской Руси участвуетъ въ приходахъ государства. устанавливается путемъ соглашенія между парламентомъ республики и Сеймомъ Подкарпатской Руси всегда на пять-пять лѣтъ. Для достиженія соглашенія парламентъ и Сеймъ высылаютъ особую паритную делегацію. Это соглашеніе должно быть инкорпоровано такъ въ законъ парламента, какъ въ законъ Сейма.

§ 42.

Части государственныхъ налоговъ, которыя въ другихъ областяхъ республики поступаютъ въ распоряженіе земель, вносятся въ приходъ бюджета Подкарпатской Руси.

V. Оффиціальный языкъ, гербъ, флагъ и знаки Подкарпатской Руси.

§43.

Оффиціальный языкъ Подкарпатской Руси устанавливаетъ Сеймъ по смыслу Сенжерменскаго договора (Глава II., арт. II.), конституціонной грамоты республики (Глава I., § 3, т. 4) и на основаніи закона Н-ръ 122 отъ 1920. года. Этотъ законъ есть составная часть констнтуціонной грамоты республики. (Констит. грам. § 129.)

Оффиціальный языкъ Подкарпатской Руси равноправный съ чехословацкимъ государственнымъ языкомъ.

Для употребленія языковъ національныхъ меньшинствъ Подкарпатской Руси мѣродатны постановленія §-а 128. конституціонной грамоты республики и §§ 2. и 5. закона парламента Н-ръ 122 отъ 1920. года.

§ 44.

Гербъ, флагъ, народный гимнъ и прочіе знаки Подкарпатской Руси, также отношенія ихъ къ государственнымъ гербу, флагу, гимну и знакамъ и способы ихъ употребленія устанавливается закономъ Сейма и соотвѣтствующимъ закономъ парламента.

§45.

Солдаты-новобранцы изъ территоріи Подкарпатской Руси выпопняютъ воинскую повинность по возможности въ воинскихъ формаціяхъ Подкарпатской Руси, носятъ собственные значки и на прапорѣ своемъ употребляютъ при государствснныхъ цвѣтахъ и цвѣты Подкарпатской Руси.

VI. Постоянный Комитетъ Сейма.

§ 46.

Во время роспуска Сейма, или отъ истеченія его избирательнаго періода до слѣдующаго засѣданія, илиже во время отсроченія засѣданій хозяйствснную, контрольную и административную, а въ случаѣ крайной необходимости и законодательную дѣятельность Сейма выполняетъ временно Постоянный Комитетъ Сейма, состоящій изъ Президіума и 7 членовъ Сейма, избранныхъ на учредительномъ засѣданіи на основаніи пропорціональнаго представительства на одинъ годъ. Губернаторъ не можетъ быть избранъ членомъ.

Члены Постояннаго Комитета выполняютъ свои функціи подъ контролью президента республики и губернатора.

Послѣ избранія Сеймомъ Комитета члены его сойдутся и выбирають предсѣдателя, и товарища предсѣдателя. Для членовъ Постояннаго Комитета дѣйствительны постановленія §§ 15 и 16 настоящаго закона.

§ 47.

Постоянный Комитетъ имѣетъ право рѣшать въ всѣхъ дѣлахъ компетенціи Сейма, однако не можетъ:

а) измѣнить автономную конституцію Подкарпатской Руси,

б) установить областный бюджетъ,

в) выразить недовѣріе губернатору,

г) наложить населенію Подкарпатской Руси новыя областныя дани,

д) отчуждать имущество области.

§48

Для правосильнаго рѣшенія Постояннаго Комитета въ дѣлахъ, требующихъ иначе закона, необходимо согласіе высшеполовиннаго большинства членовъ. Во всѣхъ прочихъ дѣлахъ достаточно большинство голосовъ присутствующей половины членовъ.

Безотлагательныя рѣшенія, которыя иначе подлежатъ законодательной компетенціи Сейма, дозволены только на предложеніе губернатора, одобренное президентомъ республики предварительно.

Рѣшенія Постояннаго Комитета по вопросамъ, подлежащимъ законодательному порядку Сейма, подписываются президентомъ республики и губернаторомъ. По всѣмъ прочимъ вопросамъ утверждаются только губернаторомъ.

Всѣ рѣшенія Постояннаго Комитета опубликуются въ Сборникѣ законовъ и распоряженій Подкарпатской Руси.

§49.

Рѣшенія Постояннаго Комитета автоматически теряютъ свою силу, если Сеймъ послѣ обновленія своихъ засѣданій не потверждаетъ ихъ въ теченіи двухъ мѣсяцевъ.

VII.Экзекутивная власть.

§50.

Экзекутивную власть, насколько она не подлежитъ компетенціи селъ, городовъ, самоуправныхъ корпорацій и церковныхъ общинъ, выполняютъ въ Подкарпатской Руси въ автономныхъ дѣлахъ органы автономные, а въ общегосударственныхъ дѣлагъ органы государственные.

§51.

На челѣ автономнаго управленія стоитъ губернаторъ, назначенный президентомъ республики по предложенію совѣта министровъ изъ трехъ лицъ, кандидованныхъ Сеймомъ. Губернаторъ приноситъ къ рукамъ президента республики обѣтъ, обѣщая на свою честь и совѣсть стараться о благо республики и Подкарпатской Руси и блюсти конституціонные законы и иные законы.

§52.

Губернаторъ является членомъ правительства республики и стоитъ на челѣ Губерніяльнаго Управленія Подкарпатской Руси.

Губернаторь:

а) созываетъ, отсрочаетъ и объявляетъ оконченными засѣданія Сейма,

б) предсѣдательствуетъ въ учредительномъ засѣданіи Сейма до избранія Президіума,

в) предлагаетъ законопроекты Сейму и предоставляетъ законы Сейма для подписанія президенту республики,

г) исполняетъ законы и постановленія Сейма,

д) издаетъ въ предѣлахъ своей компетенціи распоряженія,

е) назначаетъ всѣхъ чиновниковъ и судей на территоріи Подкарпатской Руси по вѣдомствамъ, по которымъ законодательство принадлежитъ Сейму, поскольку назначеніе ихъ не входитъ въ компетенцію президента республики, правительства или автономныхъ корпорацій,

ж) предлагаетъ лица для назначенія въ чиновники и судьи въ всѣхъ государственныхъ и автономныхъ урядахъ, назначеніе которыхъ принадлежитъ компетенціи президента республики или правительства,

з) подписываетъ законы Сейма, Постояннаго Комитета и всѣ распоряженія, подлежащія опубликованію въ Сброникѣ законовъ и распоряженій Подкарпатской Руси,

и) сдѣлаетъ Сейму доклады о положеніи области.

§53.

Губернаторомъ можетъ быть назначенъ гражданинъ чехословенской республики, карпаторусскаго происхожденія, заполнившій 35 лѣтъ жизни, владѣюідій русскимъ языкомъ въ словѣ и письмѣ, имѣющій пассивное избирательное право въ Сеймъ.

§54.

Губернатору, какъ найвысшему органу автономной администраціи парламентъ республики можетъ передать въ интересѣ Подкарпатской Руси таковыя общегосударственныя экзекутивныя дѣла, которыя иначе принадлежатъ компетенціи министерствъ, поскольку это совмѣстимо одноцѣлостью республики.

§55.

Права, предоставленныя земскому президенту, министерству внутреннихъ дѣлъ и правительству республики по смыслу §§ 51— 57 закона парламента Н-ръ 125 отъ 1927. года, переходятъ на губернатора.

§56.

Губернаторъ въ автономныхъ дѣлахъ отвѣтственъ передъ Сеймомъ, а въ общегосударственныхъ дѣлахъ тоже и передъ парламентомъ республики.

§57.

Принятіе резолюціи Сейма о выраженіи недовѣрія губернатору влечетъ за собою отставку губернатора. Въ случаѣ отставки губернатора или когда должность губернатора не заполнена, обязанности губернатора выполняетъ до назначенія новаго губернатора старшій по чину начальникъ отдѣленія Губерніяльнаго Управленія.

§58.

Въ случаѣ, если губернаторъ умышленно или грубой небрежностью нарушалъ законъ, поскольку это преступленіе не подлежитъ дѣянію уголовныхъ законовъ, онъ несетъ отвѣтственность особую. Изслѣдованіе произведетъ и составляетъ акть обжалованія Сеймъ, а судитъ сенатъ парламента республики.

VIII.Автономное управленіе.

§59.

Организацію автономнаго управленія устанавливаетъ Сеймъ закономъ. Найвысшимъ форумомъ и послѣдней инстанціей по всѣмъ дѣламъ, по которымъ законодательство принадлежитъ Сейму, является Губерніяльное Управленіе, мѣстопребываніемъ въ Ужгородѣ.

Губерніяльное Управленіе имѣетъ соотвѣтствующія Отдѣленія, снабженное соотвѣтствующимъ персональнымъ составомъ концептныхъ, помощныхъ, манипулянтныхъ чиновниковъ и служащихъ. На челѣ Отдѣленій стоятъ референты.

§60.

Всѣ дѣла, за изъятіемъ удѣленія чехословенскаго державнаго гражданства, въ которыхъ до дѣйствія настоящаго закока рѣшали окончателько министерства, переходятъ въ компетенцію губернатора, поскольку эти дѣла принадлежатъ автономіи Подкарпатской Руси.

§ 61.

Губерніялыюму Управлекію подчинекы: а) Краевое (земское) управленіе, какъ вторая инстанція и б) Окружное управленіе, какъ первая инстанція.

§ 62.

Чиновники, судьи и служащіе такъ автономныхъ, какъ общегосударственныхъ вѣдомствъ, жандармеріи, финансовой стражи и державныхъ предпріятій на территоріи Подкарпатской Руси должны быть назначены по возможкости изъ обывателей Подкарпатской Руси. (Сенжерменскій договоръ Ст. 12, Констит. грамота § 3. т. 7.)

§63.

Общую контроль надъ финансовымъ хозяйничаніемъ автономнаго управленія производитъ Контрольный Урядъ республики.

IX.Найвысший Административный судъ и Конституціонный Судъ.

§64.

Распоряженія губернатора могутъ быть обжаловаемы въ Найвысшемъ Административномъ Судѣ республики.

Въ спорныхъ вопросахъ, возникщихъ между парламентомъ республики и Сеймомъ Подкарпатской Руси, илиже между правительствомъ республики и губернаторомъ Подкарпатской Руси рѣшаетъ Констнтуціонный Судъ республики.

X. Заключительныя постановленія.

§65.

Настоящій закокъ составляетъ часть конституціонной грамоты чехословенской республики. Опубликуется въ Сбиркѣ законовъ и нар. республики и въ Сборникѣ законовъ и распоряженій Подкарпатской Руси.

Настоящій законъ можетъ быть измѣнимъ только взаимнымъ согласіемъ парламента республики и Сейма Подкарпатской Руси.

Произведсніе настоящаго закона въ жизнь повѣрено правительству республики и губернатору Подкарпатской Руси.

Настоящій законъ вступаетъ въ дѣйствіе въ день опубликованія.

Обоснованіе.

Общія постановленія. Основными нормами автономіи Подкарпатской Руси являются: а) Сенжерменскій международный договоръ, ратифицированный закономъ чехословенской республики за нумеромъ 134. отъ 1921. года, и б) конституціонная грамота чехословенской республики, Глава I., § 3 закона за нумеромъ 121. отъ 1920. годз.

При толкованіи Сенжерменскаго договора нельзя упускать съ виду, что основою этого международнаго договора является »добровольное« присоединеніе карпаторусскаго народа къ республикѣ чехословенской. Карпаторусскій народъ, воспользуясь правомъ самоопредѣленія, прогласилъ черезъ свою Центральную Русскую Народную Раду въ Ужгородѣ дня 8-го мая 1919. года, что присоединяется къ республикѣ чехословенской подъ условіемъ, если въ предѣлахъ республики обезпечивается ему самая широкая автономія. Эти условія были въ протоколѣ сообщены такъ мирной конференціи въ Парижѣ, какъ правительству чехословенской республики. Эти точки условій присоединенія свидѣтельствуютъ объ интенціяхъ карпаторусскаго народа и о широтѣ автономныхъ правъ.

Ввиду того, что такъ сенжерменскій договоръ, какъ конституціонная грамота чехословенской республики опредѣлили южнокарпатскую территорію, заселенную русскими, какъ »автономную единицу« въ рамкѣ чехословенскаго государства, для которой гарантировали »широчайшую автономію«, не подлежитъ сомнѣнію, что эта автономія (самозаконіе и самоуправленіе) должно содержать въ себѣ не минимумъ, а наоборотъ, максимумъ автономныхъ правъ, поскольку они совмѣстимы съ единоцѣлостью чехословенской державы.

По смыслу мирнаго договора и конституціоннаго закона чехословенской республики въ законодательную компетенцію Сейма входятъ дѣла языка, школъ, религій и мѣстнаго управленія (въ французскомъ текстѣ сенжерменскаго договора: administration locale), кромѣ этихъ и всѣ тѣ дѣла, которыя законы парламента чсл. республики передаютъ компетенціи Сейма. Пока о полнотѣ законодательной компетенціи Сейма по дѣламъ языка, школъ и вѣроисповѣданій нѣтъ сомнѣнія, тѣмъ болѣе оспариваетъ политичсская литература широту правъ Сейма относительно внутренняго автономнаго управленія и законодательства. Однако главной основою автономіи Подкарпатской Руси является то постановленіе мирнаго договора и конституціоннаго закона республики, что Подкарпатская Русь, какъ автономная единица должна имѣть »широчайшее самоуправленіе«. Изъ этого послѣдуетъ, что всякое узкое толкованіе »мѣстнаго управленія« противорѣчитъ понятію »широчайшее самоуправленіе«. Ограниченіе самоуправленія въ администраціи только на автономію селъ и городовъ сокращало бы автономное управленіе Подкарпатской Руси до минимума и нарушило бы не только духъ сенжерменскаго договора, но и тѣ интенціи карпаторусскаго народа, которыя онъ черезь Центральную Русскую Народную Раду выразилъ въ условіяхъ добровольнаго присоединенія къ республикѣ.

Имѣя ввиду тотъ фактъ, что карпаторусскій народъ передъ добровольнымъ присоединеніемъ къ республикѣ чехословенской уже пользовался областной автономіей въ предѣлахъ бывшей Мадьяріи, когда въ компетенцію такъ называемой »Русской Краины« входила вся внутренняя администрація при всѣхъ инстанціяхъ, смотря дальше на то, что репрезентанты карпаторусскаго народа въ Центральной Русской Народной Радѣ при понятіи самоуправленія имѣли предъ собою образецъ предвоенной автономной Хорвато-Словеніи въ рамкѣ бывшей Мадьяріи, изъ этого ясно, что карпаторусскій народъ никогда не согласился бы съ тѣмъ, чтобы самоуправленіе Подкарпатской Руси сокращено было до сельскаго и городскаго самоуправленія. Села, города и въ предвоенной Мадьяріи имѣли широкое самоуправленіе (не говоря о жупахъ), слѣдовательно карпаторусскій народъ и вообще Подкарпатская Русь не выиграли бы ничего, еслибъ автономія Подкарпатской Руси въ рамкѣ чехословенской республики въ дѣлѣ внутренней администраціи ограничена была только на села и города.

Прото настоящій законъ интерпретуетъ мирный договоръ и конституцію республики въ смыслѣ истинной автономіи, считаясь не только духомъ мирнаго договора и интенціями добровольно присоединившагося карпаторусскаго народа, но и съ тѣмъ, что сенжерменскій договоръ и конституціонный законъ республики единогласно даютъ возможность еще для дальшаго разширенія автономныхъ правъ, когда постановляютъ, что компетенціи Сейма принадлежатъ и тѣ дѣла, которыхъ парламентъ республики передаетъ ему. Значитъ конституціонная грамота сама можетъ увеличивать компетенцію Сейма и на тѣ дѣла, которыя въ мирномъ договорѣ у §-ѣ 3. конституціи не были конкретизованы. Такъ, напримѣръ законъ парламента можетъ придѣлять компетенціи Сейма и судопроизводство, которое въ текстѣ мирнаго договора и конституціоннаго закона не споминается какъ дѣло автономное.

Цѣлость государства. Въ текстахъ сенжерменскаго договора и конституціонной грамоты широта автономіи Подк. Руси ограничивается только недѣлимой цѣлостью государства. Однако цѣлость государства во всякомъ отношеніи вполнѣ обезпечена, съ тѣмъ, что Подкарпатская Русь является недѣлимой составной частью территоріи республики, единоцѣлость которой гарантируютъ общность главы государства, общій парламентъ, общее державное гражданство, общность заграничныхъ дѣлъ, войска, финансовыхъ дѣлъ, валюты, почты, державныхъ желѣзныхъ дорогъ, цловъ, общая конституція, кромѣ тѣхъ и тотъ фактъ, что губернаторъ Подкарпатской Руси является членомъ правительства республики. Автономное державоправовое устройство Подкарпатской Руси исходитъ изъ констнтуціи республики и является составной частью конституціоннаго устройства государства.

Территорія и границы Подкарпатской Руси. Статья 10. Сенжерменскаго договора территорію Подкарпатской Руси называетъ русской областью, лежащей въ чехословенской республикѣ на югъ отъ Карпатъ, границы которой опредѣлятъ великія союзныя и дружественныя державы. — Русскія Народныя Рады въ Америкѣ и Ужгородѣ въ протоколахъ присоединенія Подкарпатской Руси къ чсл. республикѣ подчеркнули, что автономная область должна содержать въ себѣ всѣ южнокарпатскія земли, заселенныя русскими. Мирная конференція опредѣлила однако только междугосударственныя границы, отдѣляющія Подкарпатскую Русь отъ сосѣдныхъ державъ, но не опредѣлила внутренней границы, отдѣляющей Подкарпатскую Русь отъ сосѣдней Словакіи.

Территоріальная комиссія мирной конференціи въ Парижѣ установила между Словакіей и Подкарпатской Русью только временную демаркаціонную линію, еще въ январѣ 1919. года, то есть еще передъ заключеніемъ Сенжерменскаго договора. Ввиду того, что эта провизорная демаркаціоиная линія раздѣлила карпаторусскія земли на двѣ части, территоріальная комиссія мирной конференціи сама указывала на возможность присоединенія этихъ западныхь русскихъ частей къ автономной Подкарпатской Руси, когда постановила, что «Вслѣдствіе того, что русскій народъ составляетъ въ словацкой области, установленной мирной конференціею, меньшинство, чехословенское правительство поручило представителямъ обоихъ народовъ (т. е. словацкаго и карпаторусскаго) договориться о присоединеніи части русскаго края къ автономной русской области.» — Распоряженіе чехослов. правительства со дня 18. ноября 1919. г. за нумеромъ 20.536 тоже постановило, что дефинитивное опредѣленіе русско-словацкой областной границы произведется на основаніи соглашснія репрезентантовъ обоихъ народовъ. — (Генеральный Статутъ ч. II.)

Конституціонный законъ республики (Глава I., § 3, т. 9.) постановилъ, что законъ парламента, опредѣляющій границы Подкарпатской Руси составляетъ часть конституціонной грамоты. Настояшій законъ въ §-ѣ 4. утановилъ способы для опредѣленія западной границы Подкарпатской Руси, не исключая плебисцита на случай, еслибы карпаторусскій и словацкій народы не могли договориться относительно спорной границы путемъ взаимнаго соглашенія.

Участіе Подк. Руси въ парламентѣ республики. До сихъ поръ выслала Подкарпатская Русь въ парламентъ республики 9 пословъ и 5 сенаторовъ. Ввиду того, что это количество парламентныхъ представителей Подк. Руси не соотвѣтствуетъ численности ея населенія, ибо напримѣръ для одного депутатскаго мандата требуется около 30.000 голосовъ, а для сенаторскаго около 45.000, настоящій законъ въ §-ѣ 6. опредѣлилъ количество подкарпаторусскихъ депутатовъ и сенаторовъ по пропорціи количества голосовъ, требуемыхъ для одного мандата въ историческихъ частяхъ республики.

Законодательный органъ (Сеймъ) Подкарпатской Руси. Для обезпеченія уровня Сейма активное избирательное право дано лицамъ, достигшимъ 24 лѣтъ жизни, а пассивнымъ избирательнымъ правомъ пользуются лица, достигшія 30 лѣтъ жизни и имѣющій по крайней мѣрѣ элементарное образованіе, то есть оконченіе начальнаго училища. Члены Сейма должны быть люди грамотные.

Впрочемъ весь избирательный порядокъ установленъ по смыслу общегосударственнаго избирательнаго порядка.

Ввиду того, что выборы въ первый Сеймъ произведутся на основаніи Настоящаго закона парламента, а для послѣдующихъ выборовъ въ Сеймъ законодательный органъ Подкарпатской Руси самъ имѣетъ право установить избирательный порядокъ (Констит. законъ § 3, т. 8), постановленій настоящаго закона внимаютъ на разницы произведенія выборовъ въ первый и послѣдуюіцій Сеймъ.

Учрежденіе областной избирательной комиссіи и областнаго избирательнаго суда истекаетъ изъ автономнаго законодательнаго характера Сейма.

Компетенція Сейма. При установленіи компетенцій Сейма настояіцій законъ интерпретуетъ конституціонный законъ республики (§ 3) и постановленія Сенжерменскаго договора въ широкомъ толкованіи, имѣя въ виду права самоопредѣленія карпаторусскаго народа, духъ мирнаго договора и тотъ фактъ, что мирный договоръ и конституція гарантировали Подкарпатской Руси «широчайшую автономію». На основаніи сего вся внутренняя администрація принадлежитъ законодательной компетенціи Сейма.

На основаніи § 3, точ. 4. парламентъ республики можетъ придѣлить къ компетенціи Сейма и иныя отрасли администраціи государственной, тоже и судопроизводство. Въ этомъ отношеніи законодательная власть Сейма не ограничена.

Право президента республикн относительно возвращенія Сейму закона (вето) приспособлено къ законамъ Сейма по аналогіи законовъ парламента, ибо сеймъ въ предѣлахъ своего законодательства равноправный сь парламентомъ.

Постоянный Комитетъ Сейма настоящій законъ установилъ по смыслу конституціонной грамоты относительно Постояннаго Комитета парламента.

Учрежденіемъ Сейма права и компетенціи Земскаго Представительства и Земскаго Комитета прекращаются и переходятъ въ компетенцію Сейма. То есть при Земскомъ Управленіи, какъ второй административной инстанціи въ качествѣ автономнаго представительства будетъ дѣйствовать Сеймъ и его соотвѣтствующія комиссіи. Такимъ образомъ Сеймъ имѣеть сего рода административную компетенцію.

Финансово-хозяйственная компетенція Сейма настоящимъ закономъ установлена по аналогіи предвоенной автономной Хорвато-Словеніи. Квоту, по которой участвуетъ Подкарпатская Русь въ общегосударственныхъ приходахъ для частичнаго покрытія расходовъ автономныхъ дѣлъ, устанавливаютъ на періодъ пяти-пяти лѣтъ паритныя делегаціи парламента и Сейма и это соглашеніе инкорпоруется въ законъ парламента и законъ Сейма.

Экзекутивная власть. Исполнительная власть въ Подкарпатской Руси есть двойная: въ автономныхъ дѣлахъ, входящихъ въ законодательную компетенцію Сейма, исполнительная власть есть собственная, самоуправная, а въ иныхъ дѣлахъ общегосударственная.

Мирный дороворъ и конституціонная грамота республики (§ 3, т. 6) постановили: «въ главѣ Подкарпатской Руси стоитъ губернаторъ», значитъ губернаторъ возглавяетъ всю администрацію. Въ автономныхъ дѣлахъ губернаторъ является найвысшимъ органомъ, а въ общегосударственныхъ дѣлахъ онъ подчиненъ правительству республики. Прото и отвѣтственность губернатора двойна: въ автономныхъ дѣлахъ онъ отвѣтственъ передъ Сеймомъ, а въ другихъ дѣлахъ передъ парламентомъ, какъ членъ правительства.

Членство губернатора въ правительствѣ республики потребуетъ одноцѣлость государства и обезпеченіе постоянной связи между автономнымъ и общегосударственнымъ управленіемъ. Изъ этого характера губернаторской должности исходитъ вліяніе губернатора на администрацію въ не автономныхъ дѣлахъ, на назначеніе чиновниковъ и судей не автономныхъ дѣлъ.

Въ случаяхъ коллизій компетенцій парламента и Сейма, или губернаторской власти и правительсгва республики рѣшаетъ Конститціонный Судъ республики, съ тѣмъ обезпечена единоцѣлость государства.

Настоящій законъ осуществитъ ту автономію, которую предотавилъ себѣ карпаторусскій народъ тогда, когда довѣріемъ провозгласилъ добровольно присоединеніе карпаторусской территоріи къ республикѣ чехословацкой. Эту широту автономіи и самоуправленія гарантировали мирный договоръ и конституція республики чехословацкой, которыя имѣли въ виду неограннченное право самоопредѣленія карпаторусскаго народа и на основаніи сего намѣряли дать ему «широчайшій» размѣръ культурной и политической свободы. Настоящій законъ, когда производитъ въ дѣйствіе постановленія мирнаго договора и конституціи республики, одновременно вполнѣ обезпечиваетъ цѣлость территоріи и устройства государства чехословацкаго.

П р а г а, 26. ноября 1930. К у р т я к ъ,

Szentiványi, Nitsch, dr Törköly, dr Holota, Matzner, Horpynka, Simm, Kasper, dr. Schollich, Geyer, inž. Jung, inž. Kallina, dr Szüllö, dr Jabloniczky, Fedor, Dobránsky, Köhler, Hokky, dr Hassold, Knirsch, Krebe.

“Новини Закарпаття” №232, 4 грудня 1991 року

IMG_6690 IMG_6691 IMG_6692_1L IMG_6692_2R IMG_6694 IMG_6695 IMG_6697 IMG_6698 IMG_6699_1L IMG_6699_2R

© 2017 ИНСТИТУТЪ ИСТОРІИ И ФИЛОЛОГІИ

Anders Noren - Темы WordPressНаверх ↑